Петрос (2 020м), Чорногірський хребет
Гора Петрос у Карпатах є однією із найцікавіших вершин для сходження. Того, хто подолає круті схили гори на вершині чекатиме сюрприз – звідси відкривається чудовий краєвид на весь Чорногірський хребет, Говерлу та Піп Іван.
Існує три причини, аби здійснити сходження на Петрос:
- ця гора, на відміну від Говерли, не є такою популярною у туристів А більшість мандрівників, які йдуть Чорногірським хребтом, на Петрос взагалі не заходять. Тож якщо ви полюбляєте насолоджуватись красою гір наодинці, то цей варіант саме для вас;
- Петрос – одна з небагатьох вершин-двотисячників, яку можна подолати за один–два дні. Цьому сприяє вдале транспортне сполучення з точками старту та фінішу та можливість переночувати перед сходженням на вершину;
- звідси відкривається шикарна панорама на Чорногірський хребет, Свидовець та Мармароський масив. Якщо погода не підведе, то й Румунські Карпати можна побачити.
Гора "Камінь" - так перекладається з місцевої говірки слово "петрос". Він і справді перевіряє твердість намірів кожного, хто намагається піднятись на його вершину.
Легенда про Петрос
Кажуть, в давнину на вершині одної гори жив звір Страхопуд — подібний і на звірину, і на тварину, з головою чоловічою, але величезною, як у вола. Рот мав ведмедячий, тіло поросле скуйовдженою шерстю. Ходило чудовисько то на двох ногах, то на чотирьох.
Страхопуд вирив собі глибоку нору, і з неї не вилазив, аж поки не зголодніє.
Боялися селяни, живучи попід горою, що звірисько всіх перетопче, як розлютиться, тому раз на кілька днів на високогір’я приводили йому то вівцю, то лоша, то теля.
Страхопуд ревів і гупав лаписьками так, що земля довкола здригалась — одна луна від того реву валила смереки і обсипала каміння зі скель:
— Я зго-лод-нів! Я зго-лод-ні-і-ів!
Аж ось у селі не лишилось ані худоби, ані домашньої птиці. Звір реве і вимагає поживи. Що робити?
По хатах жили близнята-сироти — хлопчик та дівчинка. Хто на ніч прихистить, а хто — нагодує. Вирішив хлопчина, що зими і так їм не перебути:
— Піду до Страхопуда першим. А ти, сестричко, рушай за мною, як знову зареве.
Поплакали гірко, обійнялись на прощання. Пішов хлопчина на верховину. Сестричка ж обернулась, щоб не бачити, як той щезає в лісі. Але стерпіти не змогла — побігла до нього, каже:
— Братику, давай я перша піду. Легше мені вмерти, ніж твою смерть пережити.
І нічим її від тої думки не міг він відмовити. Вона першою піде, і все тут.
— Гаразд, — сказав він. — Підіймайся, тільки не давайся йому в лапи. Заговори його, а я поки вигадаю, як нам всім врятуватись.
Страхопуд, як побачив дівча, ревіти перестав і широко розтяг рота у химерній посмішці, а очі його налились червоним: ось вона, здобич! Людей чудовиську ще не приводили. Вирішило воно трохи розважитись, вилізло з дівчам на вершину гори і каже:
— Заспівай мені щось!
У дівчинки від страху ком в горлі стоїть — куди там співати.
— Співай мені! — заревіло Страхопудало.
Почала мала якусь пісню, та ледь завела мотив, дихання сперло їй — ні півслова вимовити не може.
Розлютилась потвора, заревла, стала на задні лапи, розкинула пазурі — ще трохи, і роздере! Аж тут чує дівчинка — просвистіло щось над нею. Раз! Другий!
Здригнулось Страхопудало, завертілось, замахало лаписьками, почало битись об землю. Підняла очі дівчинка, бачить: стріли стирчать з очей чудовиська. А воно від болю немов сказилось, лупить землю, намагається стріли дістати, а не може.
А то братик її з сусідньої вершини тятиву натягає — і все влучає чудовиську в голову, в спину, в серце. Впало каменем,
розвалилось на вершині — так і врятували від напасті село двійко сиріт.
Нечисть ту селяни порубали та спалили на попіл, щоб від і сліду не лишилось, нору засипали, а гори з того часу почали називати Близниця, де сестричка стояла, та Петрос — звідки брат її, Петрик, влучно у Страхопудала цілив.
А ще кажуть, ніби Петрос — Перунова гора, тому на ній і не приживаються християнські символи: вітер скручує металеві хрести і кладе до землі, блискавки влучають у капличку і то відривають її купол, то спалюють вщент.
Чи то Перунових рук діло чи ні, але в Петрос і справді часто б’є блискавка, а хмари полюбляють скупчуватись над ним і загрозливо гриміти.
Петрос-гора, одна з найвищих вершин Чорногорського хребта, що сягає 2020м, - четверта за висотою гора в Україні. Петрос знаходиться на північно-західному кінці Чорногори між горами Шешул і Говерла. Західний і південно-західний схили Петроса круті, з численними кам'яними розсипами; північний та північно-східний - урвисті, зі скельними виступами.Гора вкрита переважно субальпійською рослинністю. Саме на Петросі росте і квітне рододендрон - знаменита "червона рута". Поширені чагарники, зокрема яловець (або ялівець) сибірський, а також ялинові ліси (до висоти 1530-1600м).Взимку на Петросі часто сходять потужні снігові лавини.
Петрос — передостання вершина на Чорногірському хребті. Гора видовищна і придатна для сходжень будь-якої пори року. Зауважте тільки, що підйом на зимовий Петрос — завдання не для новачків: такому походу надана категорія складності 2-А (далеко не найскладніший маршрут, проте без відповідного спорядження, досвіду та кваліфікованого інструктора сюди краще не потикатись).
Інформацію взято з guide.karpaty.ua/uk
