Піп Іван Мармароський (1 936 м)
Висота гори Піп Іван Мармароський складає 1936 м над рівнем моря. Вершина вважається найвищою в гірському масиві Мармароси. Піп Іван настільки знаний, що усі навколишні вершини та полонини часто називають – гори Піп-Іван. Вершина Піп Іван Мармароський має пірамідальну форму та справляє неабияке враження, адже це величезна формація, масивна, розлога з крутими схилами, скелястими виступами та гострими хребтами. Біля підніжжя вершини часто бувають туристи, таборуються та відпочивають, а на саму вершину піднімаються без ноші. Цікаво, що після довгої сніжної зими є велика вірогідність того, що навколо вершини утворяться озерця. Звичайно, що на жодній карті не міститься інформації про такі водойми, адже до літньої пори вони щезнуть.
Варто знати, що у Карпатах є дві вершини з ідентичними назвами, тому кожна з них має своє територіальне уточнення – Піп Іван Чорногірський та Піп Іван Мармароський. Плутанина з назвами – не нова тема. Вважається, що причиною тому те, що топографи переплутали карпатські масиви та внесли на карти одну й ту саму назву два рази. Однак для Карпат це вже вдруге. Таким чином, у Карпатах є Піп Іван Мармароський та Піп Іван Чорногірський, а також два Петроси: перший – одна з найвищих українських вершин на Чорногорі, вершина-двотисячник, другий – знаходиться на території державного кордону з Румунією, висота над рівнем моря – 1780 м. Ця інформація є надзвичайно важливою, бо, як показує гірський досвід, дуже багато мандрівників, особливо початківців, переплутували вершини й попадали у прикрі ситуації. Для того, щоб не стати «одним із» − чітко сплануйте свій маршрут. До речі, серед популярних туристичних маршрутів – маршрут, який так і називається «від Попа до Попа». Дорогою є можливість відвідати Рахівські гори (у народі їх ще часто називають «Гуцульськими Альпами») та здійснити сходження на першу вершину Чорногірського хребта – Піп Іван. Однак цей маршрут актуальний тільки для тих, хто планує мандрувати більше як тиждень.
Сезонна специфіка
Весною в Мармаросах, як і в решти високих хребтів Українських Карпат довго лежить сніг. На гребені ПІМ потужні карнизи тануть аж до літа. Найкращим часом для відвідин весною є кінець квітня – травень, коли на полонинах і південних схилах гір розквітають поля крокусів. Також вважайте, що всі прикордонні маршрути часто йдуть північними схилами і якщо на хребтах може снігу бути мало чи не бути взагалі, то на північних схилах, в зоні лісу він тане значно довше, що ускладнює рух і гарантує мокрі ноги. Тому не забудьте гамаші і хороші черевики.
Літо. В червні альпійські луки Мармарос вкриваються рожевим цвітом червоної рути (рододендрон східнокарпатський). Початок і пік цвітіння залежить від того, якою була весна. Останніми роками весни дуже різні і цей час коливається. Наприклад, цього року на початку червня високогір’я Карпат засипало снігом, тож цвітіння рути буде в кінці червня – на початку липня. Разом з рододендроном на схилах ПІМ цвітуть нарциси вузьколисті і сон білий. З липня починається сезон чорниць, а з серпня-вересня можна ласувати брусницями.
Осінь. Оскільки у Мармаросах в верхніх межах лісу переважають хвойні ліси і зарості жерепу, а букові праліси розташовані здебільшого на південних схилах і в долинах, це не та місцевість, де ви побачите класичну золоту осінь. Проте пожовклі альпійські луки, ягоди, гриби, перший сніг і вже безлюдні (відносно літа) стежки є гарною причиною для походу сюди восени.
Взимку Мармароси щедро засипає снігом. Багато стежок проходить лісом, де сніг буде глибоким, бо його не здуває вітром. А на хребті, особливо на ПІМ з північно-східного боку утворюються потужні карнизи. Для комфортнішого проходження маршруту варто мати снігоступи. А для безпечного – пам’ятати, що крім лавинонебезпеки на схилах, існує також небезпека зірвати карниз. Не забудьте зареєструватися в рятувальників та дотримуватися всіх правил безпеки в зимових горах. Не виходьте на вершини в тумані, дотримуйтесь безпечної відстані від краю карнизів.
Прикордонна специфіка
Оскільки Мармароський масив знаходиться на кордоні з Румунією, туристам для перебування тут необхідно оформити дозвіл. Колись ця процедура була трішки складнішою – дозвіл потрібно було отримати: бажано за 2 тижні надіслати заяву прикордонникам, телефонувати чи дали добро, а потім перед початком виходу на маршрут отримати пропуск в відділі прикордонної служби в с.Ділове чи с.Богдан (якщо ваш маршрут пролягає західніше гори Стіг). Тепер ця процедура простіша тим, що ви інформуєте прикордонників про свій похід. По факту їм на електронку потрібно скинути ту ж заяву (з маршрутом і паспортними даними учасників походу), а перед початком маршруту так само зайти в прикордонний відділ, щоб зареєструватися і отримати перепустку у вигляді папірця. Під час реєстрації в прикордонників і на маршруті з собою всім учасникам потрібно мати внутрішні паспорти, роздруковану заяву (я зазвичай друкую дві – одну можуть забрати в відділі, а друга – про всяк випадок з собою). Рекомендую не нехтувати цією процедурою, щоб не витрачати лишній час і нерви на пояснювання під час контролю на маршруті, так як прикордонники патрулюють, особливо в теплий сезон. Якщо ваш маршрут розпочинається не з Ділового чи Богдана, то перед початком походу зателефонуйте прикордонникам і повідомте, що виходите на маршрут і не забудьте мати з собою заяву і паспорти. Рухаючись по маршруту пам’ятайте, що ви не маєте права заходити на територію Румунії. Наявність закордонного біометричного паспорту і безвізу не дозволяє це робити, адже кордон інших держав законно можна перетинати тільки в пунктах пропуску. Щоб випадково не порушити кордон і не мати проблем з румунськими прикордонниками (а вони також патрулюють) уважно слідкуйте за маршрутом. На відрізку ПІМ – Стіг є кілька ділянок, де можна помилитися. Особливо на спуску з ПІМ в східному напрямку від прикордонного стовпчика 368, де в румунський бік іде відрог хребта, а сам кордон йде по схилу.
Ландшафт
Мармароси мають різкі перепади висот між хребтами і долинами, стрімкі схили, скелясті урвища з північного боку і плавні схили – з південного. Висота гір коливається приблизно з висоти 1400 до 1936 м. Зона лісу – мінімум до 1500 м, а вище – трапляються зарості ялівцю, альпійської сосни (жереп) і зеленої вільхи, а також альпійські луки. Більшість полонин в Мармаросах зосереджені в районах ПІМ – Берлибашка, Межипотоки – Нєнеска, Олан. Полонинським є відрог хребта, що веде від Стогу в сторону ПІЧ. Та більшість вершин масиву є лісистим. Наприклад, шлях по кордону від ПІМ до Межипотоків проходить хретбом через лісисті вершини.
Ліси Мармарошу – це його скарб. Ще сотню років тому тут були утворені перші карпатські лісові резервати, тепер тут частина Карпатського біосферного заповідника, а в долинах на захід і схід від ПІМ – букові праліси, які входять до транскордонного об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Якщо ви думаєте, що в Українських Карпатах немає лісу, то вам точно треба на Мармароси. Коли стояти на вершині ПІМ і дивитися на кордон, то ви помітите несподіваний контраст – з українського боку розкішні ліси, а з румунського – суцільні вирубки (в захист румунів скажу, що бачила таке страшне видовище хіба що тільки тут). Мармароси – це “мармурові гори”. Маленькі шматочки мармуру можна знайти на стежках і в потоках. Але назвою своєю вони завдячуть не тільки мармуру, а й румунській провінції Марамуреш (Maramureș), до складу якої входила частина Українських Карпат в часи далекої і непростої історії. І заради справедливості варто згадати, що не всі етнічні гуцульські землі належать Україні – там, з іншого боку кордону в підніжжі Фаркеу живуть українці і говорять гуцульською. А Гуцульськими Альпами Мармароси називають через крутий рельєф.
До Рахова можна доїхати потягами (наразі чекаємо коли відновиться повністю залізничний рух), з Рахова до Ділового, Костилівки, Богдана, Лугів – на автобусі або на таксі.
Також варіант доїхати потягом до Солотвино і звідти автобусом, попуткою, таксі – до Ділового.
Якщо ви хочете пройти маршрут від ПІЧ до ПІМ, тоді вам потрібно добиратися до Дземброні або Шибеного рейсовими автобусами з Франківська з пересадкою в Верховині, або на таксі.
Джерело інфоомації: gorgany.com/pro
karpaty.love
Фото: Таня Троянь
